Історія справи

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

27 травня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О. П.,

суддів: Амеліна В. І., Дербенцевої Т. П.,

Гончара В. П., Остапчука Д. О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Заводського районного відділу Дніпродзержинського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, у якому зазначав, що неправомірними діями співробітників Заводського районного відділу Дніпродзержинського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - Заводський РВ Дніпродзержинського МУ МВС України), які незаконно вилучили у нього автомобіль, йому була спричинена моральна шкода у розмірі 100 тис. грн, яку позивач просив стягнути з відповідачів за рахунок коштів Державного бюджету України.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2013 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 17 березня 2014 року про виправлення описки позов задоволено частково. Зобов'язано Державну казначейську службу України (далі - ДКС України) за рахунок коштів Державного бюджету України здійснити виплату ОСОБА_3 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 квітня 2014 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2014 року рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2013 року в частині обґрунтування підстав часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди змінено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ДКС України, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, посилаючись на приписи ч. 1 ст. 1176 ЦК України, ч. 2 ст. 23 ЦК України, ч. ч. 4, 5 ст. 4 Закону України «Про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд першої інстанції виходив із того, що в результаті неправомірного вилучення у позивача належного йому автомобіля органами міліції останньому було спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню державою.

Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині обґрунтування підстав стягнення моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що оскільки ні адміністративне, ні кримінальне провадження з приводу виявленого у позивача автомобіля, що знаходиться в розшуку, правоохоронними органами не відкривалося, то відшкодування моральної шкоди державою має здійснюватися на підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про міліцію» та ч. 1 ст. 1174 ЦК України.

Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 11 липня 2012 року № 350 ОСОБА_3 є власником автомобіля «Mercedes-Bens VІТО 112 СDІ», д. н. з. НОМЕР_1, 2003 року випуску.

12 липня 2012 року позивач звернувся в органи ДАІ для проведення державної реєстрації автомобіля.

За результатами проведення комплексного дослідження транспортного засобу позивача та документів, що його супроводжували, експертом НДЕУЦ ГУ МВС України в Дніпропетровській області був наданий висновок про те, що номери кузова, двигуна, ідентифікатор наданого на дослідження ТЗ не змінювалися, бланк наданого на дослідження документа «Довідка-рахунок», відповідає бланкам, які є в офіційному обігу, ознак змін у записах та бланку на досліджуваному документі «Довідка-рахунок» не виявлено.

При цьому співробітниками ДАІ м. Дніпродзержинська при перевірці номерів вузлів та агрегатів ТЗ було встановлено, що автомобіль «Mercedes-Bens VІТО 112 СDІ», д. н. з. НОМЕР_1, 2003 року випуску, перебуває у міжнародному розшуку за обліками Генерального секретаріату Інтерполу.

12 липня 2012 року співробітниками Заводського РВ Дніпродзержинського МУ МВС України в Дніпропетровській області у ОСОБА_3 було вилучено вказаний автомобіль (а. с. 9-10).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі № 2а/0470/10558/12 позов ОСОБА_3 до Заводського РВ Дніпродзержинського МУ МВС України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Зобов'язано Дніпродзержинське МУ ГУ МВС України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_3 транспортний засіб «Mercedes-Bens VІТО 112 СDІ», д. н. з. НОМЕР_1, 2003 року випуску, який був вилучений органами міліції з порушеннями вимог чинного законодавства (а. с. 11).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про міліцію» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали моральної втрати громадянинові, моральних страждань, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Вирішуючи спір по суті та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої співробітники Заводського РВ Дніпродзержинського МУ МВС України в Дніпропетровській області неправомірним вилученням автомобіля.

У той же час апеляційний суд як на одну із підстав для відшкодування моральної шкоди послався на ст. 1174 ЦК України.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Проте на порушення приписів ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не звернув уваги на те, що вказана норма матеріального права встановлює порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, а не відшкодування шкоди, завданої співробітниками міліції.

Змінюючи правове обґрунтування підстави задоволення позову, апеляційний суд не правильно застосував норму матеріального права - ст. 1174 ЦК України та не застосував спеціальну норму - ч. 6 ст. 1176 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Оскільки обставини справи судами встановлено повно і правильно, не потребують додаткового дослідження доказів, однак рішення апеляційного суду у справі ухвалено із неправильним застосуванням норми матеріального права, а саме ст. 1174 ЦК України, тому таке рішення підлягає зміні з підстав, передбачених ст. 341 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2014 року змінити, зазначивши, що підставою вирішення спору є не ст. 1174 ЦК України, а ч. 6 ст. 1176 ЦК України.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2013 року у незміненій частині та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2014 року в іншій частині залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий О. П. Касьян

Судді: В. І. Амелін

В. П. Гончар

Т. П. Дербенцева

Д. О. Остапчук